Дивосвіт - Робота з обдарованими учнями

Робота зі здібними дітьми на уроках української мови та літератури

Під поняттям здібність треба розуміти сукупність можливостей, які дозволяють дитині досягти вагомих результатів в одному або кількох видах діяльності. Здібні учні можуть без спеціальних вправ і вказівок учителя самостійно здійснювати узагальнення матеріалу. В таких дітей проявляється гнучкість мислення. Вони вміють побачити в буденному незвичне, в очевидному неймовірне, їх називають "чомусиками". Це учні, в яких добре розвинена пам'ять. Вони запам'ятовують великий об'єм матеріалу і надовго його зберігають.

Таким учням властивий нестандартний погляд на навколишній світ, прагнення до критичного осмислення дійсності, намагання відійти від шаблонів та стереотипів, відкинути нестандартні вимоги. Але треба пам'ятати, що їм притаманна емоційна незбалансованість, гостро розвинуте почуття справедливості, вони боляче реагують на вияви суспільної несправедливості. Крім того, іноді бажання займатися всім, до чого виникає інтерес, може стати причиною поверховості знань.

Ми, вчителі, спостерігаємо, що здібний учень може гостро реагувати на неувагу до його інтелектуальних здібностей та можливостей. Психологічним відображенням цього стають невдоволення здібних школярів ставленням до них учителів. Вони ігнорують рутинну, на їх погляд, систему навчання, проявляють тривожність, депресію, агресивність тощо. Здібні діти вимагають поваги до себе як до унікальної особистості, яка інтенсивно розвивається.

Про наявність здібностей ми робимо висновки на підставі результатів діяльності дитини. Тому звертаємо увагу, насамперед, на інтелектуальні та творчі здібності.

І хочу запевнити вас, чим раніше починається розвиток здібностей і талантів, тим більше шансів їх розкрити. На жаль, популярна фраза „талант себе виявить" не відповідає дійсності. Спостереження свідчать, що в ранньому віці діти часто приховують здібності, якщо дорослі не оцінюють їх належним чином. Виявлення здібних учнів - це тривалий і відповідальний процес.

Ніякі здібності не можна розвинути без відповідних знань, умінь, без уважності, наполегливості і прагнення доводити справу до кінця.

Роль учителя є суттєвою в процесі розвитку дитини. Нелегко знайти правильний індивідуальний підхід до учнів, у яких сильніше і яскравіше, ніж в інших, виявляються ознаки розумової обдарованості.

Вчителям необхідно постійно пам'ятати, що здібний учень потребує такого навчання, яке забезпечувало б розвиток творчого мислення, самостійності й активності в навчальній діяльності, уміння набувати нові для себе знання, а не заучування чужих висновків, слів, думок. А шкільні навчальні програми укладено відповідно до вимог Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти, який визначає оптимальний рівень навчальних компетенцій школярів, тому не орієнтується на можливості здібних учнів, які можуть швидко розібратися в основах і перейти до опрацювання значно складніших питань. Отже, звикнувши працювати упівсили, здібна особистість у майбутньому може бути не готовою до напруженої праці, зокрема у вищому навчальному закладі. Тому в роботі зі здібними школярами учитель має відмовитися від жорсткої заорганізованості навчального процесу й обмеження учнів у рамках стандартних навчальних планів.

Зважаючи на зазначене, можна визначити такі головні умови ефективної організації роботи зі здібними учнями:

відхід від форм і методів навчання, які гальмують розвиток дитини й не залишають місця вільному вибору видів і методів її самостійної інтелектуально-творчої діяльності;
заохочення будь-яких навчальних та творчих успіхів;
активне запровадження гуманістичних моделей і технологій спілкування, навчання, виховання.

А щоб навчальний процес був цікавим, різнобічним, результативним - ми, вчителі, маємо бути творчою розвиненою особистістю.

Якщо у процесі навчання учнів учитель враховує їхні вікові особливості, успіх досягається швидше і за мінімальних витрат часу.

Мета розвитку здібностей учнів - допомогти їм реалізувати свої індивідуальні якості, не загубитися в "сірій масі" учнів. У розвитку здібностей важливе значення має забезпечення та розширення інформованості в тих галузях, які цікавлять дітей. Організація для них різноманітної діяльності є обов'язком педагога.

Ми напрацювали кілька основних заходів щодо роботи зі здібними учнями. Передусім, це надання їм можливості виконувати більший обсяг навчальних завдань. При цьому має бути витриманий оптимальний обсяг додаткової роботи, щоб уникнути перевантаження.

Збільшення кількості завдань поєднуємо з обов'язковим підвищенням їх складності. Це сприяє інтелектуальному розвитку, стає ефективним засобом формування здібностей вихованців. Тому ми стали активніше застосовувати найсучасніші й найбільш оптимальні методи, прийоми і форми роботи на уроках. „Слід шукати нові форми тренування мозку, викладу і передачі знань" - сказав академік А. Несмєянов. Джерелом таких нових форм в нашій практиці є інтерактивні методи такі, як „мікрофон", незакінчені речення, робота в парах, робота в малих групах, метод "Прес", дискусія, рольові ігри, "мозковий штурм", "карусель", "акваріум", "ажурна пилка", аналіз ситуації, розв'язання проблем, "займи позицію" тощо. Обов'язковим є те, щоб на заняттях були питання проблемності, пошуку, учнівського дослідження, вправи на розвиток творчої уяви, образного мислення, спостережливості, словникова робота, мовні ігри тощо.

Важливе місце в системі розвитку здібностей займає самостійна робота учнів, тому що ефективність роботи школяра визначається його розумовою активністю.

Слушно писав з цього приводу В.О. Сухомлинський, наголошуючи, що учень повинен не просто слухати і думати, а щось робити. Мислення має відображатись у діяльності, лише тоді на уроці будуть думати всі, не буде неуважних. Тому, до уроку нової теми я пропоную учням самостійно опрацювати окремі питання, 2-3 учням даю конкретні завдання за новою темою. Для допомоги у вивченні питання пропоную план, за яким необхідно підготуватися до відповіді, список літератури, призначаю консультантів; всіх інших учнів прошу підшукати цікаві питання до теми, яка буде вивчатися.

Таким чином, під час підготовки до уроку і на самому уроці створюється атмосфера здорової конкуренції, яка сприяє зростанню інтересу до предмета і бажання оволодіти знаннями, розширенню знань з даної теми.

Учень, як творча особистість розкривається під час написання рефератів, творчих робіт. Саме творчі роботи є наслідком довгої і серйозної інтелектуальної праці. Під час підготовки до написання роботи учень опрацьовує багато літературних джерел, отримує нові знання, аналізує їх. Все це дає змогу дитині проявитися як особистості, розкрити свої здібності.

Так на уроках української мови даю учням завдання написати твір-мініатюру (враховуючи культурологічну тему) і використовуючи ОЧР, художні засоби і т.д., пропоную скласти діалог, використовуючи ті синтаксичні конструкції, морфологічні одиниці, які було вивчено. Таким чином перевіряється не тільки засвоєння матеріалу, але й уміння використовувати вивчене у мовленні, мотивується необхідність здобутих знань у житті, спілкуванні з людьми. У старших класах поєдную творче завдання із завданням теоретичного матеріалу уроку. Це може бути, наприклад, твір-мініатюра з використанням або дієслів теперішнього часу, або якісних прикметників, або односкладних означено-особових речень тощо. Крім того, учні мають чи то визначити рід, число, відмінок прикметників, чи то визначити вид, дієвідміну вжитих ними дієслів. Зазвичай учні добре виконують такі види робіт.

Дуже важливо, щоб усі творчі роботи вчитель ретельно й доброзичливо проаналізував і в кожній знайшов те позитивне, що заслуговує на похвалу. Тільки в такому разі в дітей не зникне бажання вдосконалювати свої творчі вміння.

Добре, якщо уроки мови розпочинаються з розминки, головна функція якої - створення сприятливого клімату для творчого розвитку особистості на уроці. З цією метою я використовую технології колективного, групового навчання: незакінчені речення, гру "Вірю - не вірю". Під час групової роботи найбільш підготовлені учні, виконуючи роль консультантів, вчаться критично оцінювати навколишню дійсність, доходити суті явища, вчаться робити рецензії відповідей учнів на уроках. Завдяки навичкам об'єктивно оцінювати дії свого товариша, учні стають помічниками учителя під час проведення уроків, в роботі зі слабшими учнями.

Допомагає підтримувати інтерес до навчання в учнів з різними здібностями, нахилами та потребами застосування рівневої диференціації, тому що учень має право і можливість обрати об'єм та глибину засвоєння навчального матеріалу, оптимізувати своє навантаження. Досвід показує, що за цих умов навчання для кожного учня стає посильним і цілеспрямованим. Функція такого навчання полягає, насамперед, у створенні необхідних умов для розвитку особистості. На перший план виходить завдання: допомогти кожному учневі вдосконалювати індивідуальні здібності, дати можливість здібним дітям максимально розвинути свої позитивні нахили і задовольнити свої пізнавальні інтереси. У здійснені рівневої диференціації закладено великий виховний резерв, оскільки, ставлячи перед учнем посильні вимоги, вчитель створює йому ситуацію успіху, умови для підвищення почуття відповідальності, розвитку самостійності.

Розвивати творчі здібності на уроках як мови, так і літератури мені допомагає використання творчих п'ятихвилинок. Вони дають можливість переключити увагу учнів на інший вид роботи, а також удосконалювати їхні творчі вміння й навички. Люблять такі п'ятихвилинки не тільки старшокласники, а й учні середньої ланки. Вчителеві необхідно намагатися урізноманітнювати завдання творчих п'яти хвилинок залежно від теми уроку.

Здібні діти не люблять одноманітності, тому на уроках української мови та літератури використовую елементи технології особистісно-орієнтованого навчання, які вчать учнів:

Самостійно визначати мету;
Складати план подальшої діяльності на уроці;
Послідовно викладати думки;
Не боятися їх висловлювати;
Доводити свою думку;
З повагою ставитися до думки інших.

Ще одним завданням, яке розвиває здібності учнів є повідомлення про літературного героя від імені дійової особи. Невеличкі розповіді учнів від імені літературних, казкових героїв, вчать школярів не тільки переказувати певний епізод твору, а й відчути себе цим персонажем, за допомогою власних почуттів, використовуючи мову героя, розповісти про нього. Таким чином, подібні завдання розвивають творчу уяву і відчуття мови на уроках української літератури.

Творчі здібності учнів розвивають і такі завдання як: підготовка інтерв'ю з письменником або персонажем твору, "Проба пера", тобто написання невеличких прозових або ліричних творів за зразком, складання сенкану для характеристики найголовніших якостей персонажа. Всі ці завдання можна і необхідно вводити на уроках починаючи з 5 класу. Спочатку їх отримують окремі учні, найбільш підготовлені, а поступово їх можна запропонувати і всьому класу. Таким чином, розвиваючи образне мислення учнів за допомогою слова, тексту, ми готуємо їх до більш складного аналізу літературного твору, уміння розуміти позицію самого автора, пов'язувати епоху, письменника і його творчість.

Будь-який урок необхідно планувати таким чином, щоб діти проявили себе в своїх висловах, думках, пояснили не тільки мету автора, а й висловили своє ставлення до проблеми, поставленої письменником, уявили себе на місці героя, пояснили і довели свою точку зору стосовно визначеної проблеми. Для цього я розподіляю всіх учнів на групи, серед яких є і філософи, і психологи, і літературознавці, і критики, і літературні персонажі ,і, якщо це необхідно, сам автор. Досить дієва на уроках експертна група, яка складається із здібних, заздалегідь підготовлених дітей для підведення підсумків певних етапів уроку.

Розвиткові творчих здібностей учнів сприяють також письмові роботи на уроках літератури: твори-описи, роздуми, мініатюри, за вивченими творами письменників, перекази.

Основою літератури є саме слово, а метою - формування читацької культури, творчих здібностей, критичного мислення, навичок самостійного аналізу та аргументованого оцінювання прочитаного. Тому, щоб уроки літератури були ефективними, я використовую такі методичні підходи, які передбачають позицію учня як активного співтворця уроку, власне процесу вивчення літератури.

Загалом розвиток творчих, інтелектуальних здібностей учнів, їхнього мислення, уяви, формування моральних якостей за допомогою слова для мене є важливим складником вивчення учнями не тільки рідної мови, а й літератури, який сприяє і розвиткові літературних здібностей.

Переконана, що кожна особистість має потенціал здібностей, а завдання сучасного вчителя розвивати ці здібності та управляти процесом їх розвитку.

Рекомендації вчителям

Чотири „необхідно":

Виражати подив і захоплення всім, що роблять і говорять діти під час виконання творчих завдань.
Вживати такі слова, як "молодець", "прекрасно", "добре", "відмінно", "блискуче".
Не дозволяти собі критикувати особистість учня у присутності інших.
Оцінюючи результати діяльності учнів, знаходити позитивне, саме на позитивне звертати увагу.

Анкета Колеснікової Анастасії

А Н К Е Т А

	Запитання	Відповіді
1.	Прізвище, ім’я, по-батькові дитини	Колєснікова Анастасія Сергіївна
2.	Дата і місце народження дитини (серія, № свідоцтва про народження, коли і ким видане)	14.11.2002 с. Ізюмське Борівський район Харківська область (1-ВЛ, № 205433, 17.12.2002р. виконком Ізюмської сільської ради Борівського району Харківської області)
3.	Статус дитини (сирота, напівсирота, інвалід, тощо)	Напівсирота
4.	Місце проживання дитини на даний час	Харківська область, Дворічанський р-н., с. Вільшана, вул. Миру, буд. 193.
5	Обраний об'єм для друку
5	Довільна розповідь про дитину, де має бути вказано: • З якого віку дитина почала своєрідно себе проявляти, показувати гарні результати у навчанні чи творчості. • Повна назва освітнього закладу, де навчається дитина, клас, її успіхи в навчанні, наявність нагород (повні назви, роки отримання - «Кенгуру», «Колосок», «МАН», тощо…). Прізвища та ініціали вчителів, що допомогли дитині розвинути свої здібності. • Повна назва позашкільних навчальних закладів, які відвідує дитина (їх перелік, місцезнаходження: школи, гуртки, секції, ансамблі, студії, тощо…), з якого часу відвідує, які досягнення має, наявність нагород (повні назви, роки отримання). Прізвища та ініціали керівників гуртків, що допомогли дитині розвинути свої таланти. • Характеристика поведінки дитини в колективі. • Склад сім"ї, відносини з членами родини. Характеристика поведінки дитини в сім"ї. • Мрії та наміри дитини на майбутнє. • Побажання дитині на майбутнє від батьків.	Вільшанська ЗОШ І-ІІІ ступенів, 6 клас Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика – І місце у шкільному та районному етапах, 2011р, вч. Козирєва Л.А Міжнародний мовно-літературний конкурс учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка, І місце в шкільному етапі, ІІ місце в районному етапі, 2014р.; І місце в шкільному етапі, 2015р., вч. Лебединська К.О. Дипломант Всеукраїнських конкурсів з української мови «Патріот», «Соняшник», Всеукраїнських позашкільних олімпіад з української мови «Олімпус», (2012-2014р. вч. Лебединська К.О.), з французької мови «Галус» (2012р. вч. Казміренко О.М.), з російської мови «У лукоморья » (2012р. вч. Герасименко Н.О.). У 2012р. перемогла у районному творчому конкурсі «Юна принцеса» і стала лауреатом обласного конкурсу. (вч. Лебединська К.О.), лауреат конкурсу "Майбутнє Харківщини - талановиті діти" Відвідує гурток «Художня вишивка» (кер. Лебединська К.О), «гурток образотворчого мистецтва» (кер. Романчук Л.М.), гурток художньої творчості при Вільшанському БК (кер. Власенко Л.А.), бібліотечний гурток при Вільшанському БК (кер. Щетиніна Л.О.)
6	Назви гуртків, прізвища, ім'я та по-батькові керівників гуртків, контактні номери телефонів	«Художня вишивка»(кер. Лебединська К.О.), «Гурток образотворчого мистецтва»(кер. Романчук Л.М.), гурток
7	Прізвище, ім’я, по-батькові матері Місце роботи матері Контактний телефон матері (мобільний, домашній)	Бойко Лілія Юріївна Декретна відпустка 0953247920
8	Прізвище, ім’я, по-батькові батька Місце роботи батька Контактний телефон батька (мобільний, домашній)	-
9	Поштова адреса родини/адреса місця проживання	Харківська область, Дворічанський р-н., с. Вільшана, вул. Миру, буд. 193.
10	Електронна адреса (е-mail:), контакт в Інтернеті	nastya_kolesnikova@mail.ua
11	Дата заповнення анкети
12	ПІП особи, яка заповнювала анкету

План роботи з обдарованими учнями

№	Форми основної діяльності	Термін виконання	Примітка
1.	Організація індивідуальної підготовки учнів до олімпіади з української мови та літератури	Вересень-березень
2.	Підготовка і участь учнів у МАН з української мови	Вересень-грудень
3.	Участь учнів в олімпіаді з української мови	Жовтень - березень
4.	Участь в Міжнародному конкурсі знавців української мови ім. Т.Шевченка	листопад
5.	Підготовка і участь учнів у Всеукраїнських конкурсах з української мови «Патріот», «Соняшник»	Січень - квітень
6.	Участь учнів у проведенні тижня української мови	березень
7.	Батьківський всеобуч з питань розвитку обдарованих учнів	грудень
8.	Участь учнів у позаурочній роботі з предмета (українські вечорниці, народні свята)	Протягом року
9.	Участь учнів у Всеукраїнських позашкільних олімпіадах з української мови «Олімпус»	Жовтень, січень

Обдаровані діти – майбутній цвіт нації, інтелектуальна еліта, гордість і честь України, її світовий авторитет, а тому перед кожним педагогічним колективом стоїть завдання спрямоване на забезпечення формування інтелектуального потенціалу нації шляхом створення оптимальних умов для всебічно обдарованої молоді.

Стосовно феномену обдарованості дитини існує дві протилежні точки зору. За соціальною концепцією визнається, що більшість дітей від народження однаково наділені розумом і різниця у рівні розвитку їх здібностей зумовлена різницею життєвих умов (Дж. Локк, К.А. Гельвецій, В.П. Єфроїмсон). Друга – теорія генетичної спадковості, за якою обдарованість є вродженим, досить рідкісним явищем, що успадковується від батьків і навіть через покоління (Ф.Гальтон, Р. Стернберг).
Суперечність цих поглядів зникає, якщо вважати, що потенційна обдарованість дитини по відношенню до різних видів діяльності притаманна багатьом дітям, тоді як актуальну обдарованість демонструє лише незначна частина дітей. Будь-яка дитина може досягати особливих успіхів у широкому спектрі діяльності, оскільки її психічні можливості надзвичайно пластичні на різних етапах вікового розвитку. Таким чином, обдарованість у певній діяльності може виникати стихійно й далі розвиватись за сприятливих умов або затухати за несприятливих. Критерії та показники багатогранних проявів обдарованості особистості Обдарованість, як характерну ознаку особистості, визначають за різними критеріями. Наприклад, український психолог Юрій Гільбух на основі аналізу пізнавальних особливостей дитини виокремлює такі типи обдарованості:
природничі теоретики (спрямованість пізнавального інтересу на осмислення абстрактних ідей, схильність до природничих знань); Американські психологи (Іллінойський університет) під керівництвом М. Карне найголовнішими вважають такі типи обдарованості дитини: Інтелектуальна обдарованість. Виявляється у допитливості, спостережливості, точному мисленні, винятковій пам’яті, потязі до нового, глибині занурення у справу. Обдарованість у сфері академічних досягнень. У читанні: надає йому перевагу серед інших видів діяльності; швидко і надовго запам’ятовує прочитане; володіє великим словниковим запасом; використовує складні синтаксичні конструкції; цікавиться написанням букв і слів. У математиці: виявляє інтерес до лічби, вимірювання, зважування, упорядкування предметів; запам’ятовує математичні знаки, цифри, символи; легко виконує арифметичні дії; застосовує математичні вміння і терміни до ситуацій, що не стосуються безпосередньо математики. У природничих науках: виявляє інтерес до навколишнього; цікавиться походженням та призначенням предметів і явищ, їх класифікацією; уважність до явищ природи, їх причин і наслідків, намагання експериментувати. Звичайно, кожен вчитель мріє мати учнів, спроможних до високих показників успішності у вивченні саме його предмету. Але, між тим, дуже часто учні не тільки не виявляють обдарованість, а навпаки демонструють негативне ставлення до навчання взагалі. Та обставина, що все більше дітей не бажає вчитися, викликає тривогу, розгубленість, а у багатьох випадках страх і відчуття безпорадності майже у кожного вчителя. Спостерігається невтішна ситуацію, коли діти нічим не зацікавлені і апатичні до пізнання. Складається враження, що вони не піддаються навчанню. Але чи насправді це так? В останні десятиліття у зарубіжній психології з’явилося багато робіт, присвячених трагедії невиявлених або заблокованих системою шкільного навчання талантів. За даними одного з відомих вчених – П. Торренса, більше третини дітей, що були відраховані як невстигаючі, це – обдаровані діти. Підготувавши вчителів до роботи з обдарованими дітьми, повідомівши що деякі з дітей продемонструють виняткові здібності, Розенталь і Якобсон стали чекати, що ж станеться далі. Періодично протягом року вони проводили спостереження за динамікою успішності учнів, а в кінці року перевірили усіх дітей за допомогою тесту IQ. Очікування стали реальністю. З’ясувалося, що реальний приріст показника IQ залежав від інформації, яку отримали вчителі: у тих дітей, які, на думку вчителя, були розумово більш здібними, приріст IQ був більший, ніж у тих дітей, які, на думку вчителя, були менш здібними. Таким чином, упередженість учителя відносно дитини впливала на ту навчальну роботу з обдарованими дітьми, яку він з ціма учнями проводив. Згодом висновки Розенталя і Якобсона були підтверджені у ряді інших експериментальних досліджень.
Надії, які вчителі покладали на своїх учнів, навіть якщо вони не висловлені вголос, допомогли школярам повірити у себе і вчитися відповідним чином. Численні дослідження показали, що люди не усвідомлено прагнуть відповідати тому рівню розвитку, який від них очікується, причому як вищому, так і нижчому. Отже, дослідницький проект, спрямований на пошук способів виявлення потенційної обдарованості, форм, методів роботи з обдарованими дітьми, має всі підстави для того, щоб дати очікувані результати, тобто допомогти визначити умови, за яких пересічні учні змогли б у повній мірі виявити природні психологічні можливості і досягти найвищого рівня свого розвитку.
Але ж для цього потрібні відповідні форми, методи роботи і психолого-педагогічний інструментарій, за допомогою якого ми б мали можливість діагностувати потенційні задатки та здібності дітей та обґрунтувати імовірність їхнього розвитку до рівня обдарованості.

Фактори формування обдарованості дитини Важливою особливістю сучасного розуміння обдарованості є те, що це явище розглядається не як статична, а як динамічна характеристика, що реально існує в русі, постійному розвитку (Ю.Д. Бабаєва, А.І. Савєнков та ін.). За такого розуміння вважається доцільним визначити провідні фактори формування обдарованості дитини, за наявності яких підвищується вірогідність прояву неординарних здібностей особистості. Такими факторами пропонується вважати психофізичний потенціал особистості та сприятливий вплив середовища. Біологічними передумовами обдарованості є: задатки, як вроджені анатомо-фізіологічні особливості людини, що зумовлюють розвиток здібностей (до музики, малювання, математики, спорту тощо); здібності – індивідуальні якості особистості, які виявляються у певній діяльності і які забезпечують успіх саме в цій діяльності; схильності – емоційне ставлення, конкретна вибіркова спрямованість на певну діяльність, що заснована на інтересі до цієї діяльності, потреби у її здійсненні, бажанні виконувати, досягати у ній успіху. Система задатків, схильностей і здібностей у комплексі і є найважливішою рушійною силою самовираження особистості, яка забезпечує виконання нею діяльності на високому рівні і досягнення значних успіхів. Психологічна характеристика обдарованої особистості Наступним кроком у визначенні наявності у дитини потенційної обдарованості є організація педагогічного спостереження за її поведінкою та аналіз її дій та вчинків, пов’язаних з проблемними ситуаціями у житті. Критеріальними засадами цих діагностичних процедур, по перше, може слугувати загальновизнана структура розвиненої обдарованості. А по-друге, за допомогою методу вибіркового аналізу наукової та художньо-публіцистичної літератури можна виявити сукупний перелік психологічних характеристик, притаманних обдарованій людині. Структура розвиненої обдарованості складається з трьох основних підструктур:
а) високої пізнавальної активності, яка базується на високому рівні сенсорних (увага, сприймання, пам’ять) та інтелектуальних (дивергентне і конвергентне мислення, критичність мислення, здатність до узагальнення і прогнозування); Отже, те, що дитина обдарована, можна припустити, якщо її інтелектуальні здібності перевищують стандартний рівень, до вирішення проблем і завдань вона застосовує творчий підхід, а також у неї наявний високий рівень мотивації досягнень.
Особлива психологічна якість обдарованих дітей – їх здатність прогнозувати можливі ситуації, способи розв’язання проблем, внутрішньо програвати ситуації ризику й небезпеки, а також знаходити можливі виходи із таких ситуацій. Обдаровані діти часто є оригінальними у поведінці та спілкуванні. Вони використовують особливі способи спілкування з дорослими й однолітками, чутливі до ситуації спілкування, виявляють уміння спілкуватися не лише словесно, а й за допомогою невербальних засобів (міміки, жестів, інтонації тощо), легко вступають у контакт з однолітками, прагнуть до лідерства у спільній діяльності. Обдаровані діти частіше за своїх однолітків обирають роль дорослого в творчих іграх, змагаються з іншими дітьми. Вони не уникають відповідальності, пред’являють високі вимоги до себе, самокритичні; не люблять, коли до них ставляться із захопленням, обговорюють їхню винятковість, талановитість, адже самі знають собі ціну. Ці діти випереджають однолітків у моральному розвитку, активно прагнуть добра, справедливості, правди, виявляють інтерес до духовних цінностей.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо організації роботи з обдарованими дітьми з української мови і літератури

Працюю над проблемним питанням «Організація роботи з обдарованими учнями на уроках української мови і літератури».

МЕТА: виявити і допомогти учневі розвинути інтелектуальні та творчі здібності, природні задатки, створити сприятливі умови для розвитку здібностей, підвищити соціальний статус обдарованої молоді.

ЗАВДАННЯ: залучення учнів до інтелектуальних конкурсів з української мови і літератури: знавців української мови ім.Петра Яцика, заочних інтернет - олімпіад, науково-дослідницької роботи в рамках МАН.

У роботі з обдарованими дітьми спираюся на педагогічний досвід учителя української мови і літератури 65 школи м. Донецька Шингоф І.Л. з теми «Інтелектуально-творче збагачення освітнього середовища шляхом застосування основних груп компетентностей при викладанні української мови і літератури».

Розвитку творчих здібностей учнів сприяють проведення у школі предметних тижнів, в ході яких проводяться: виставки творчих робіт учнів, турніри знавців, інтелектуальтно-розважальні ігри, науково-практичні конференції, комп’ютерні презентації творчих робіт, працюють інформаційні центри.

Учні школи є учасниками, переможцями шкільних, міських, обласних олімпіад, Всеукраїнських конкурсів учнівської творчості.

Існують різні підходи до побудови освітнього процесу обдарованих дітей.

Індивідуально-особистісний

Він базується на тому, що необхідно враховувати не лише індивідуальність учня, а й усю систему стосунків особистості з оточенням; оцінювати вплив цих стосунків на психіку дитини та її індивідуальні можливості.

Обов'язкові елементи цього підходу:

вивчення досягнутого рівня розвитку особистості;
індивідуалізація процесу навчання, яка б відштовхувалася від досягнутого рівня і зберігалася протягом усього процесу навчання.

Провідною формою розвитку здібностей є розвивальні завдання, які за змістом мають бути оптимальним навантаженням для дитини і формувати в неї раціональні вміння розумової праці.

Дидактичний

Найхарактернішим проявом обдарованості є ті здібності, які вже притаманні певній особистості, нібито раз і назавжди сформовані.

Завдання ж учителя — створити таку навчальну ситуацію, яка б максимально навантажувала провідну здібність конкретної дитини (інтелектуальну чи спортивну).

Бажано, щоб ці діти навчалися за спеціальними навчальними індивідуальними програмами або в спеціальних навчальних закладах.

Бажано, щоб ці діти навчалися за спеціальними навчальними індивідуальними програмами або